Професор Йосип Мочутковський – епідеміолог, невропатолог

До 175-ої річниці з дня народження

7 березня 2020 року виповнюється 175 років від дня народження українського наукового i громадського діяча польського походження, видатного епідеміолога, інфекціоніста, невропатолога, бальнеолога, доктора медичних наук, професора Йосипа Йосиповича Мочутковського. 3 нагоди цієї дати у Польській медичній бібліотеці відкрили виставку, присвячену життю та творчості вченого.

Йосип Йосипович Мочутковський народився 7 березня 1845 року в Херсонській губернії у родині вчителя. Навчався у другій Київській гімназії, потім – на медичному факультеті Київського університету святого Володимира. Слухав лекції відомих учених О. Вальтера, В. Караваєва, Ю. Шимановського та ін. Закінчивши університетський курс, з 1869 по 1893 роки Мочутковський працював у Одеській міській лікарні. На початку 70-х років XIX століття в Одесі часто виникали епідемії паразитарних (поворотний, висипний та черевний) тифів. Й. Мочутковський виконував роботи у заразних бараках, на базі яких він у 1873 р. організував та очолив інфекційне відділення. У цей період Й. Мочутковський під впливом видатного українського патологоанатома Г. Мінха (1836-1896) сформувався як вчений. В Одеській лікарні він здійснив багато визначних досліджень. Перші наукові роботи Й. Мочутковського мали своїм предметом вивчення паразитарних тифів.

Працюючи в лікарні, Мочутковський виконав на собі самовіддані досліди самозараження, за допомогою яких встановив заразливість крові хворих висипним і поворотним тифами. Він сміливо щепив собі висипнотифозну кров, після чого захворів важким висипним тифом. Мочутковський також повторив відважний вчинок Г. Мінха з самозараження кров’ю хворого поворотним тифом. Захворювання Мочутковського були дуже важкі i залишили очевидні наслідки, які викликали його передчасну смерть. Й. Мочутковський першим у світі довів наявність збудника висипного тифу в крові хворого i тим самим з’ясував і розкрив інфекційну природу цього захворювання, шляхи поширення поворотного i висипного тифів, науково обґрунтував раціональні заходи боротьби з ними. Ім’я його стало безсмертним завдяки героїчним дослідам самозараження. Спостереження та дослідження Й. Мочутковського та Г. Мінха стали основою сучасного вчення про патогенез та епідеміологію тифів, науковою базою протиепідемічних заходів.

У 1877 році Й. Мочутковский в Київському імператорському університеті захистив докторську дисертацію i здобув ступінь доктора медицини. З 1877 по 1893 роки керував психіатричним відділенням Одеської міської лікарні, в організації якого брав безпосередню участь. Він є основоположником наукової невропатології в Одесі. Автор багатьох праць з невропатології, бальнеології, туберкульозу, а також лікувальних властивостей винограду. Член кількох медичних товариств – Одеського, Петербурзького, Варшавського. У 1878 році Ягеллонський університет запропонував йому кафедру патології, але за сімейними обставинами він не зміг прийняти цю пропозицію i залишився в Одесі.

Мочутковський був видатним громадським діячем. З 1880 року був Гласним Одеської міської Думи. Вивчав санітарний стан, курортні ресурси Одеси i сприяв благоустрою міста як наукового та курортного центру. Збудував на свої кошти дитячу лікарню i приніс її в дар Одесі (на вшанування пам’яті своєї матері). Був одним із перших ініціаторів відкриття медичного факультету при Одеському університеті. Започаткував одне з перших вітчизняних медичних видань – «Южно-русскую медицинскую газету» в Одесі (1892-1896).

У 1893 р. був запрошений в Клінічний інститут для вдосконалення лікарів у Петербурзі консультантом з нервових хвороб, а в 1895 році призначений професором кафедри нервових хвороб i керував цією кафедрою до кінця свого життя. Він віддався роботі з властивими йому старанністю i надзвичайною працьовитістю. В цей період діяльності видав ряд наукових праць. Лекції його вирізнялися величезним багатством змісту i постійно привертали увагу маси слухачів. Всі, кому доводилося контактувати з Йосипом Мочутковським, незмінно виносили враження чарівності його особистості, м’якості i делікатності його звернення. Хворі обожнювали його, серед друзів він користувався бездоганною репутацією. Особливо яскравою рисою його особистості була строгість до себе i поблажливість до інших.
23 травня 1903 року в Павловську пішов з життя видатний український вчений польського походження – Йосип Йосипович Мочутковський, вчений-новатор, гарячий і діяльний патріот, людина сміливого розуму і благородного серця, що показав блискучий приклад самовідданого служіння науці і людям.